«В цім світі, де життя мого дорога»
* * *
В цім світі, де життя мого дорога
Проходить повз ущелини й моря,
Не раз, бувало, ранив свої ноги
І навіть у провалля падав я.
Та кожен раз мені допомагала
В біді Твоя невидима рука,
А як душа самотньо сумувала —
Лилась від тебе втіха, як ріка.
Душа до Тебе птахою полине
І прощення попросить в тишині.
Ти їй прости — й розквітне мов калина.
О, це найбільше щастя для душі.
І зникнуть враз печалі та тривоги,
Сумнівів хмари в далеч відлетять.
Душа хвалу складатиме для Бога
І дякуватиме за благодать.
О, як чудово, Боже, із Тобою,
Твій подих відчувати на собі!..
Душа, Твоїм наділена спокоєм,
Співатиме Тобі й лише Тобі.
Ігор Попович
Переглядів: 968