«В далекі мандри до небес прекрасних»

*  *  *

В далекі мандри до небес прекрасних,
Де щастя вічне й радість без кінця,
Я вирушаю від марнот дочасних, — 
Терниста і вузька стежина ця.
Яке то щастя: на земній дорозі
Надійний Друг незмінно поруч є,
Втішає щиро у страху й тривозі,
Як спрага мучить — воду подає.

Мені потрібен, Господи, лиш Ти,
Щоб, подолавши труднощі земнії,
Дійти до заповітної мети — 
В Небесне Царство, про яке я мрію.
Коли пройду вузький, тернистий шлях,
То буду в Небі вічно із Тобою,
Там буде слово щастя на устах,
Тебе прославлю піснею новою.

Долаю я страшенні перешкоди,
І вороги ще кличуть на двобій,
Дарує своєчасну допомогу
Спаситель і Господь великий мій.
Як у двобої гріх мене поранить — 
Небесний Лікар поряд у ту ж мить:
Старанно перев’яже мої рани
Дарує силу лихо пережить.

Ігор Попович


Разработка веб сайтов