«Заметіллю летять роки»

*  *  *

Заметіллю летять роки.
Кожен з них нам нове щось приносить.
Щойно цвітом весни були,
А вже скроні сріблить рання осінь.

На життєвім шляху земнім
Нам трапляються гори й долини,
Нескінченні прожитті дні
Відлітають ключем журавлиним.

Ось і знову незчулись ми:
Рік минув і від нас канув в лету,
А натомість прийшов новий
Гостювати на нашу планету.

Боже любий, прошу, навчай
Дні життєві нам так рахувати,
Як учитель, допомагай,
Щоби мудре серце надбати.

Передбачив так Бог —Творець,
Що тут часу підвладне все буде.
Є початок і є кінець —
Не забудьмо оцього люди.

Ігор Попович

Переглядів: 65


Разработка веб сайтов