Дощик

Падав дощик з неба
Літній, молодий,
Піднімались стебла,
Спраглі без води.

Я під дощик радо
Став, як на посту,
І подумав: справді,
Може, й підросту.

А як ні, то з часом
Виросту я сам,
Для життя, для Спаса
Серце я віддам.

Він — Творець премудрий,
Світ створив, мене…
Дощ іде — і буде
В нім життя земне.

Сергій Рачинець

Переглядів: 245


Разработка веб сайтов