Тато («Тату, тату... Дозріває жито»)
Тату, тату... Дозріває жито...
Тільки спогад сивий, як полин...
Ти навчав нас Господу служити,
Щоби ми щасливими були.
Дарував нам слово нелукаве,
Що від Бога, чисте, як роса.
З ним тепер шукаємо не слави,
А вузьку стежину в небеса.
Роки тата, на тепло багаті,
Зігрівають душі нам до дна...
О, яке ж то щастя — батька мати!
«Тату, тату!» — кликати щодня.
Світ без тебе, наче згусток болю,
Скрижаніє на очах, як лід...
Батько й мати — два крила любові.
Як без них здійснити переліт?..
Сергій Рачинець
Переглядів: 477
