Зіронько, зіронько…

Зіронько, зіронько, де ти була?
Не заблукала в небі бува?
Ледь дочекався тебе угорі,
Бачиш, вже й вечір в моєму дворі.
Росами, росами срібно дзвенить,
Аж соловейко затихнув на мить.
Скоро вечірня пора промине,
Мама до хати покличе мене,
Доки з тобою я тут постою,
Ти розкажи мені казку свою.
Але найбільше чого я б хотів —
Знати про Того, Хто вмер на хресті
В муках нелюдських, а потім воскрес,
Нині з тобою у царстві небес.

Сергій Рачинець

Переглядів: 90


Разработка веб сайтов