Голгофа («Розп’ятий був, а в Нього — добрі очі»)
Розп’ятий був, а в Нього — добрі очі.
Юрба людей і оклики лихі.
Вони чинили непоправний злочин
Над Сином Божим, що не мав гріхів.
На біль Його дивилися крізь пальці,
Над убієнним кпинили щораз.
Не воду, оцет хтось з отих поганців
Підніс Христу, чийсь виконав наказ.
Хтось реготав, аж за живіт хапався,
Бо те, що бачив, мабуть, — до смаку!
А хтось мовчав і співчуттям пройнявся,
Ковтав, хіба що, лиш сльозу гірку.
А Він, Ісус, покірно і не злісно
Дививсь на люд і на своїх катів,
З відкритим серцем і з любов’ю, звісно,
Бо то б чого страждав тут, на хресті?
Давайте й ми підемо до Голгофи,
Щоб суть її осмислити сповна,
Щоб душі в нас, бува, не пересохли,
Голгофські сльози вип’ємо до дна.
І станемо в спокуті до молитви,
Благаючи всепрощення в Христа.
Голгофа, знайте, — не небесний витвір,
Але й вона по-справжньому — свята!
Сергій Рачинець
Переглядів: 3
