Мій час
Мій час летить у зоряні світи.
Незчувсь, коли ночами став сивіти.
Уже до літа спалені мости,
Є тільки теплі спогади про літо.
Та я за ним не плачу по ночах,
Прожитих днів ніколи не жалію —
Мій шлях з Христом, і сонячно в очах,
Коли у небо погляд даленіє.
Я не боюсь, що осені печаль
Мені наляже каменем на груди,
Бо на душі — не смуток і не жаль,
А та любов, що з Богом завжди буде.
В моїй душі, прозорій, як роса,
Горить безсмертя полум’я високе...
Хай лине час, вже скоро небеса
Візьмуть мене і подарують спокій.
А доки ще земний я чоловік
І все земне мені є притаманне,
Дожити хочу без гріха свій вік,
Добро творити людям без обману.
Хай лине час у зоряні світи,
Уже й моя зима не за горами...
О мій Господь, як добре, що є Ти, —
Я йду до Тебе з чистими думками.
Нехай в лице — і вітер, і дощі,
Нічим уже не остудити душу,
Бо віра в ній, мов факел уночі,
За нею йду — Тебе зустріти мушу.
Сергій Рачинець
Переглядів: 490
