Мої сліди
Мої сліди зачовгані, затерті…
У плині часу все кудись зника.
А я — дитя Любові, а не смерті,
Тече крізь мене Вічності ріка.
І світить сонце в небі наді мною…
А де ж боги Еллади, що були?
І де вони, знеславлені герої,
Що так жадали честі і хвали?..
Так думав я, запитував у себе
В століть минулих пройдених епох…
Та погляд свій підносив я до неба,
Туди, де справжній, Всемогутній Бог,
Чию любов ношу в своєму серці,
Від роду ще обіцяну мені,
І тішусь тим, душа моя сміється —
В ній радість невимовна, а не гнів.
А що сліди зачовгані й затерті —
То все дарма, не переймаюсь тим, —
Бо я дитя Любові, а не смерті,
А значить, вічний, Господи, як Ти.
Сергій Рачинець
Переглядів: 160
