Очі Ісуса
Теплились очі сонячним промінням.
А скільки в них надії і журби!
В них — смертна тінь і світло воскресіння,
Як дар для світу, бо ж його любив.
Здавалось, бачив і небес глибини.
Ну, як це все вмістити ув очах?
Дивлюсь на них розгублено, дитинно,
Бува, й не сплю в задумі по ночах.
Я відчуваю, як скипають болі
В моїй душі, що вражена гріхом.
І враз стаю частинкою любові —
Христової любові понад злом!
Дивлюсь на них — і пророста сумління,
Пускає корінь день за днем — углиб.
А за вікном — осіннє голосіння,
Або надривний невгамовний схлип.
Здалось, печаль з Його очей надпив я,
А ще — самої Вічності ковток.
І, як завжди, дивлюсь на неї пильно,
Аби в житті не схибити й на крок.
В отих очах й моє спасіння нині,
Бо віра — невмирущою стає.
А ще — любов до неньки-України,
Що власну долю у борні кує!
Сергій Рачинець
Переглядів: 1
