Різдвяна звізда
Якщо впаду, то значить — доповзу…
Дорогу цю вона мені відкрила.
Розплавиться в молитві на сльозу
В моїй душі важка й холодна крига.
Прокинувся — і я уже не сплю.
До Вифлеєму шляхом тим прямую.
Скажу Йому, Рожденному: «Люблю».
За всіх, хто спить, хто нині ще німує.
Вже два тисячоліття на землі,
Немов зітхання,згасли в криках «Прагну…»
Він кожен день рождається, як хліб,
Потрібний всім голодним нам і спраглим.
І ти — прокинься, не проспи Звізди
Над Вифлеємом в ніч оту різдвяну.
Не бійся втоми, тільки вперто йди
До Того, Хто вже завтра Сонцем стане.
Сергій Рачинець
Переглядів: 481
