Воскресіння
Спадають теплі небеса
Землі на груди щедрим світлом…
Вже Україна воскреса
Вишневим цвітом.
Країна тихої журби
І дивовижного терпіння,
Де люди й досі, як раби, —
В них страх прозріння.
А душі стоплені щодня
Не радість ждуть чомусь, — поразки,
Їх власна тінь наздоганя,
Зриває маски.
Вже годі, годі жити нам,
Отак, беззахисно, як подих…
Йде Воскресіння,йде весна —
Прокинсь народе!
Ген бачиш — стежка, наче сніг,
Уся покрита білим рястом,
Іди по ній, спокутуй гріх, —
Зустрінеш щастя.
Сергій Рачинець
Переглядів: 476
