«О, Віфлеєме, глянь — зійшла Зоря»

* * *

О, Віфлеєме, глянь — зійшла Зоря
І ангели співають дивну пісню.
Ти ж так чекав народження Царя,
А тут: «Немає місця... В домі тісно!»

Ти потопаєш в зелені садів,
Ти Домом Хліба названий відвіку,
Та серед тисяч різних голосів
Не чув, коли Месія тебе кликав.

В околицях твоїх Святе Дитя,
Та не в палацах і не в царськім домі.
Князь Миру, Отець вічного життя
Родився в яслах вбогих, на соломі.

Йому хваління лине з висоти!
І мудреці спішать на поклоніння.
А Він чекає, чи не прийдеш ти...
О, Віфлеєме, в Нім твоє спасіння!

Якби ти брами перед Ним відкрив,
То панував би мир в тобі навіки.
І правосуддям, правдою б зміцнив
Тебе Господь могутній і великий!

Спить Немовля в печері пастухів,
Свята родина вся в благоговінні...
А світ серця так щільно знов закрив,
Мов Віфлеєм, не прагне до прозріння.

Христос чекає... Через даль століть...
Вже не Дитя у яслах — твій Спаситель
Терпляче на порозі все стоїть:
Чи не захочеш ти Йому відкрити?

Прислухайся до серця в тишині,
Це Він, Князь миру, ніжно промовляє.
Порадник Дивний просить: «Відчини...»
Невже почує: «Місця знов немає!»

Там, де Господь, там радість і життя,
Зоря спасіння вказує дорогу.
Ісус чекає твого каяття,
Він все ще жде, стоїть біля порогу.

Не будь, як плодовитий Бет-Лехем,
Впусти Христа в оселю серця свого.
О, не впізнав Месію Віфлеєм!
А ти? Чи бачиш в Немовляті Бога?

Олена Романішина

РОМАНІШИНА Олена