Білий аркуш
Ти знаєш досконало кожен крок,
Невпевненість моя Тобі відома.
І, даючи щодня новий урок,
Перевіряєш вивчене удома.
Підкреслюєш червоним олівцем,
Гортаєш за сторінкою сторінку,
А в серці біль і невимовний щем –
Незадовільна знов моя оцінка.
Невиконані вправи про любов,
На милосердя списана задача…
А скільки ще неточностей знайшов
В моїх словах, обіцянках гарячих.
Десь поспішила, залишивши слід
І величезну пляму від чорнила.
Хотіла словом розтопити лід,
Але абзац «смирення» пропустила.
Я думала, почую докір Твій
За кожен розділ, приклади і вправи,
Але узяв Ти мовчки зошит мій
І всередину білий аркуш вставив.
Не грізний погляд вчителя-судді,
В Твоїх очах помітила загадку,
Яку не розуміла ще тоді,
Та мовив Ти: «Почни усе спочатку».
Я з острахом відкрила зошит свій,
Сльоза скотилась тихо на сторінку.
Ти витер помилки і в щедрості святій
Залишив місце на нову оцінку.
Сьогодні вже твердішим став мій крок,
І хоч так часто ще пишу невміло,
Та все ж несу на кожен Твій урок,
Заповнений старанно аркуш білий.
Олена Романішина
Переглядів: 2188
