«Двері несміло тихцем відхилю»

*   *   *

Після відвідин дитячого
онковідділення лікарні.

Двері несміло тихцем відхилю.
Там за порогом — розпука.
Серце стискається, повне жалю,
Болю німого і муки.

Погляд дорослий дитячих зіниць.
Неба шматочок не блисне,
Мов би на дні пересохлих криниць,
Сум і скорбота зависли.

Погляд дитячий дорослих очей:
Хочеться вірити в диво.
Скільки благальних безсонних ночей:
«Господи, будь милостивий!»

Забавок, іграшок тут досхочу,
Наче в казковому місті,
І молитов за тремтливу свічу —
В горі нема атеїстів.

Є тільки душі оцих ангелят,
Котрим ще рано додому.
Їм ще по квіти в луги і в поля
Бігти, відкинувши втому.

Не допущу собі в серце гріха
Не помолитися щиро,
Щоб їх минула година лиха,
Щоб не покинула віра.

А поза вікнами осінь цвіте,
Чимось подібна до літа.
Хай ще сюди милосердя прийде
Душі дитячі зігріти.

Володимир Сад

Переглядів: 488