Гефсиманія
Серед безмежжя всіх галактик,
Землі і неба широти,
Сад Гефсиманський — болю клаптик,
Страждань, скорботи, самоти.
Кривавить піт лице Господнє:
— Мій Отче, чашу пронеси!
Почуй Мене, почуй сьогодні!
Я все прийму, як Ти даси!
О, ця страшенна одинокість!
О, ця нестерпна самота!..
Холодна місяця високість,
І лиш молитва на устах.
Сплять учні. Молиться Месія.
Пильнує з неба Саваоф.
Що в ніч цю думає Марія?
А на чолі Ісуса – кров.
Напевно, я до днів останніх
Так до кінця і не збагну
Синівські муки і благання,
Тієї ночі таїну.
А троє сплять. Ось-ось світання.
Вже гомін зради долина…
І ранок кликав на страждання,
Щоб чашу випити до дна.
Володимир Сад
Переглядів: 212
