«Глумилися над гідністю Месії»

*   *   *

Глумилися над гідністю Месії
Цинічно й страшно. Відвернулась ніч.
Земну скорботну ниву вже засіяв.
Вона зародить через дим сторіч.

Далеко ще до чорного світання.
Доба жахлива і кривавий слід.
І свист бича. У відповідь — мовчання
І злобні лиця на багрянім тлі.

Холодна ніч — остання перед стратою,
І смерть уже здавалася відрадою.

Хтось клав життя в наругах і прокляттях
У темний час печалей і журби.
А хтось принишк, мов тінь, біля багаття:
Немов з Христом… Та ближче до юрби.

«Ні меч, ні спис не залякають нині,
А те, що гріюсь — скільки ж тут вини?..»
Зненацька голос дівчини-рабині:
«І ти був з Ним!»

Вогонь не грів. Горіло у середині.
Блаженні, що ніким не будуть зведені.

І клятвенно: «Не знаю цього мужа,
Не відаю, що кажете мені…»
Лиш серце стукотіло дуже-дуже,
Немов ішов босоніж по стерні.

І заспівали пісню про відречення…
Душа аж застогнала понівечена.

Два погляди: один такий тужливий,
Що в серце учня всунулась гора…
І полилася вмить гаряча злива
З очей Петра.

Володимир Сад

Переглядів: 109


Разработка веб сайтов

І знову мороз, не здається зима

Ісус воскреслий, гора Оливна

Іще не виросли сини

А душа за ґратами вмирала

Багатодітним матерям

Бере розбіг нове тисячоліття

В душі моїй купається блакить

Відбивалося сонце спочиле

Відкричали, охрипши: «Варавву!»

Він — Божий Син. Він небом обцілований

Вдовині лепти

Велика благочестя таїна

Вибирай!

Воскресіння ("То був ранок нової доби")

Глибока ніч. В принишклому саду

Глумилися над гідністю Месії

Годинник, маятник і часу плин

Два прохання

Двері несміло тихцем відхилю

Дружині

Едемський сад — Всевишнього творіння

Життя не перепишеш…

Життя своє присвячую Тобі

Зійшла предтечею зоря

Закружляв яблуневий вальс

Земля просякла до основ гріхами

Камо грядеші

Листопаду підставив долоні я

Людям страшно зустрітися з Богом…

Мій рідний краю

Мій родовід сягає в давнину

Мамі ("Твої літа — для нас свята")

Мамин сон

Мамина зима

Ми в запасі життя не маємо

Ми всі підзвітні перед вічністю, панове

Ми живемо між вчора і завтра

Ми не дволикі

Молитва віри

Молитва мами

Молитва — це пісня

Моя українська мово

Наче подзвін, в серці засторога

Не кидай каменем

Не стихає у серці біль

Нехай святий освячується ще

Нехай я ляжу спати натще

Обновлення

Осіннім сумом схлипують шибки

Отче наш

Піднось мене, Любове, догори

Пірнути в море Божої любові…

Палестинська духмяна ніч

Перлина

Перші промені сонця

Плакала пізня осінь

Повертався самотній. З поразкою

Познімаймо засуви з серця

Половіють утомлені роки

Помолюся Богу мовчазно

Посеред міста сліпий хлопчина

Початок

Приготуйся, душе…

Пророк

Різдво («Такого дива ще не бачив світ»)

Різдво мені пахне дитинством

Різдвяне («Змовкає нічна Палестина»)

Розпочну з молитви день новий

Сім слів Ісуса

Спалахнув світанок

Так недавно гриміла хвала…

Тата й мами давно вже немає

Тепер нічим нікого не здивуєш

Терпеливо ідемо угору

Ти від мене далеко, як зорі чужі

Ти Господь мій…

Тиждень тому гриміла хвала

Треба бути сліпим

Тримає нас земне тяжіння

У кожного своє Різдво

Умиті руки — печальна повість

Храм

Час жене нас вперед і нещадним бичем

Чекання

Ще не загасла зірка

Я до Бога іти не мушу

Я до Тебе прийду

Я до Тебе прийшов молодим

Я додому іду

Як залишаюсь я з Тобою

Як не хочеться, щоб пустоцвітом

Як подзвін, в серці засторога

Якби молитва мала кольори