Моя земля
Мій рідний краю! Земле моя мила!
Дитинство, юність, зрілість… суєта.
Не ті літа, щоб розправляти крила,
Все майже відцвіло. Не ті літа…
Хто знав, що так мене поверне доля,
Що буде біль і сум на чужині,
І щирий поклик батьківського поля,
І незрадливі мамині пісні.
Земля батьків, ти завше — найрідніша,
Не раз тобою дихав уві сні.
Вітчизни дим тепер мені миліший
За той вогонь, який на чужині.
Нехай мій син своєму скаже сину,
Що, як би не манив широкий світ,
Не винесеш ніколи Батьківщини
Підошвами затоптаних чобіт.
О краю мій, моя земна юдоле,
Печуть мої ще давні мозолі.
Не впасти б тільки на чужинське поле,
А вмерти — на прабатьківській землі.
Володимир Сад
Переглядів: 457
