Був гірким п'яницею,
та Господь обновив
свідомість,
туман зник.
По-особливо засвітило сонце.
Захотілось жити.
Сквернословив чорно,
та гарячим вугіллям
від жертовника
торкнувся
його уст один з Серафимів.
Оновлені вуста відчули
солодкість чистого слова.
Невидющим був,
та маззю для очей
помазав Господь зіниці, —
і побачив оновленим поглядом
убогість свою
і наготу.
Кажуть, що обновлюються ікони.
Я знаю обновлених людей.
Володимир Сад
Переглядів: 503
І знову мороз, не здається зима
Відкричали, охрипши: «Варавву!»
Він — Божий Син. Він небом обцілований
Воскресіння ("То був ранок нової доби")
Глибока ніч. В принишклому саду
Едемський сад — Всевишнього творіння
Земля просякла до основ гріхами
Людям страшно зустрітися з Богом…
Мамі ("Твої літа — для нас свята")
Ми всі підзвітні перед вічністю, панове
Молитва («Надія в серці холоне»)
Наче подзвін, в серці засторога
Різдво («Такого дива ще не бачив світ»)
Різдвяне («Змовкає нічна Палестина»)
Ти від мене далеко, як зорі чужі
Час жене нас вперед і нещадним бичем
