* * *
Осіннім сумом схлипують шибки.
Високо в небі птахи перелітні
Несуть на крилах блискавки досвітні,
У світлу даль несуть мої роки.
Летять тисячоліття і віки.
Нестримним плином дні летять і ночі.
Не зникнуть тільки материнські очі
Й мого дитинства росяні стежки.
Все тоншає життєвий календар.
Листочки відриває хтось щоденно.
І дух мій розуміє достеменно:
Воістину життя — це Божий дар.
Володимир Сад
Переглядів: 860
І знову мороз, не здається зима
Відкричали, охрипши: «Варавву!»
Він — Божий Син. Він небом обцілований
Воскресіння ("То був ранок нової доби")
Глибока ніч. В принишклому саду
Едемський сад — Всевишнього творіння
Земля просякла до основ гріхами
Людям страшно зустрітися з Богом…
Мамі ("Твої літа — для нас свята")
Ми всі підзвітні перед вічністю, панове
Молитва («Надія в серці холоне»)
Наче подзвін, в серці засторога
Різдво («Такого дива ще не бачив світ»)
Різдвяне («Змовкає нічна Палестина»)
Ти від мене далеко, як зорі чужі
Час жене нас вперед і нещадним бичем
