«Плакала пізня осінь»
* * *
Плакала пізня осінь,
Плакала листом сухим.
Серце твоє ще й досі
Наче за муром глухим.
А поза муром — воля,
Небо й земля в красі,
Й голос Твоєї долі:
«Прийдіть до Мене усі!»
Все принеси у жертву:
Сили, багатство, літа.
Замість обрядів мертвих,
Віра осяє свята.
Скажеш молитву тиху,
Мов би нап'єшся води,
Серцем відчуєш втіху,
Мовиш Ісусу: «Веди!»
Стежку вузеньку бачу,
Бідність свою й наготу.
Доле моя, я плачу:
Я не упав, я іду!
Володимир Сад
Переглядів: 1197
