«Посеред міста сліпий хлопчина»
* * *
Посеред міста сліпий хлопчина.
Фальшивить сумно старий баян.
Промінчик сонця на сорочині.
Хтось, відвернувшись, пройшов, а я…
Спинився тихо, зажура в серці.
А очі в хлопця — сама печаль.
Зітхають міхи забутим скерцо
І линуть звуки в блакитну даль.
У місті гамір, цвітуть каштани,
Ранкова свіжість — бери і пий.
А десь далеко пливуть тумани.
Весна надворі, а він — сліпий.
Хтось кине гривню, хтось копійчину.
Блажен, хто бідному подає.
А може, нам шкодувать хлопчину
Потрібно так, як дитя своє?
Дістаньмо з серця любов і ласку,
Зігріймо душу своїм теплом,
Знімімо з себе байдужу маску —
І просвітліє його чоло.
Знайдім хоч краплю добра єлею —
Стече сльозою він по щоці.
Не уподібнюймось фарисею
З потертим гривеником в руці.
На місці хлопця міг бути кожний…
Не обминаймо чужу біду!
Нехай не буде душа порожня!
Пульсує в серці струна тривожно…
А я сюди ще не раз прийду.
Володимир Сад
Переглядів: 2097
