* * *
Тата й мами давно вже немає —
Все притрушує пам’яті пил…
Ми старанно квітки покладаєм
На спини могил.
Чи потрібні батькам наші квіти?
Щось ми їм за життя не дали.
Не спішили собою зігріти
Самотніх хвилин.
Вже і дітям осінньо-зимово
Сивий попіл на скроні упав.
А з батьками — лиш в серці розмова…
Зірка споминів світанкова
Згубилась між трав.
Володимир Сад
Переглядів: 515
І знову мороз, не здається зима
Відкричали, охрипши: «Варавву!»
Він — Божий Син. Він небом обцілований
Воскресіння ("То був ранок нової доби")
Глибока ніч. В принишклому саду
Едемський сад — Всевишнього творіння
Земля просякла до основ гріхами
Людям страшно зустрітися з Богом…
Мамі ("Твої літа — для нас свята")
Ми всі підзвітні перед вічністю, панове
Молитва («Надія в серці холоне»)
Наче подзвін, в серці засторога
Різдво («Такого дива ще не бачив світ»)
Різдвяне («Змовкає нічна Палестина»)
Ти від мене далеко, як зорі чужі
Час жене нас вперед і нещадним бичем
