Подяка
* * *
Треба бути сліпим,
Щоб не бачити спалаху осені
І осяяних золотом
Віковічних розкішних лісів.
Ще природа не спить.
Літо бабине мріє у просині
І повітря п'янке
Переспівує оду росі.
Треба бути глухим,
Щоб не вчути плачу журавлиного,
Як зітхають дощі,
Поливаючи ниву сумну,
Як душа промовля
Про дочасність життя швидкоплинного
І як вітер шумить
Про коротку стежину земну.
Треба бути німим,
Щоб уста не озвались подякою
За осінні дари,
Вересневі дозрілі літа…
Хай не буде в душі
Ані трохи негоди ніякої!
Хай джерела дзвенять
І земля, мов Едем, розквіта!
Володимир Сад
Переглядів: 549
