Тримає нас земне тяжіння,
І з наших сміючись потуг,
Все глибше суєти коріння,
І кволий на припоні дух.
І в серці завжди осінь млиста,
А вже на обрії — зима,
Лягає паморозь на листя
І душу холодом пройма.
Таке життя, де битв немає,
Не варте навіть і гроша.
Тому вона і не співає —
Твоя стриножена душа.
Володимир Сад
Переглядів: 504
І знову мороз, не здається зима
Відкричали, охрипши: «Варавву!»
Він — Божий Син. Він небом обцілований
Воскресіння ("То був ранок нової доби")
Глибока ніч. В принишклому саду
Едемський сад — Всевишнього творіння
Земля просякла до основ гріхами
Людям страшно зустрітися з Богом…
Мамі ("Твої літа — для нас свята")
Ми всі підзвітні перед вічністю, панове
Молитва («Надія в серці холоне»)
Наче подзвін, в серці засторога
Різдво («Такого дива ще не бачив світ»)
Різдвяне («Змовкає нічна Палестина»)
Ти від мене далеко, як зорі чужі
Час жене нас вперед і нещадним бичем
