«В душі моїй купається блакить»
* * *
В душі моїй купається блакить.
Моя душа купається в блакиті.
Яка свята, благословенна мить!
Душа, ущерть наповнена, тремтить,
Як бджілка у квітковім оксамиті.
Мій дух високий прагне догори,
Мов з клітки ввись утомлена пташина.
Він не згасає в тілі, він горить,
Чекає благодатної пори,
Надійде час — і він туди полине.
А тіло — храм, хатинка, хижка, дім…
Намет земний, і не йому спасіння.
Душа і дух — лиш квартиранти в нім,
А тіло — прах перед Творцем своїм
І в прах піде, бо створене із тління.
Володимир Сад
Переглядів: 491