«Відбивалося сонце спочиле»
* * *
Відбивалося сонце спочиле
У прозорості вранішніх рос.
І від радощів небо тремтіло,
І летіло по світу стокриле:
Воскрес Христос!
У священному синедріоні
Страх і розпач. У серці — хаос.
Той, Хто вмер у терновій короні,
Сяде знов на Божественнім троні!
Воскрес Христос!
Тінь ширяє нещадного звіра…
Встав із мертвих Небесний Коло́с!
Обнялися надія і віра,
Бо ж немарна любові офіра —
Воскрес Христос!
Смерть безсило ураз заніміла.
(Огортає поразки мороз.)
Спорожніло дрімає могила,
А по світу несеться на крилах:
Воскрес Христос!
Ці два слова, як небо, прекрасні
Не поблідли під тиском погроз.
Й дотепер сяють блиском незгасним.
Споконвіку було це сучасним:
Воскрес Христос!
Володимир Сад
Переглядів: 561