«Я до Бога іти не мушу»
* * *
Я до Бога іти не мушу,
Той, хто мусить, — той не дійде.
Силоміць не очистим душу,
В ній не зблисне ніщо святе.
Йти з бажанням, як до Любові,
Як назустріч теплу й добру,
Як на промені світанкові,
Як стрічати ясну зорю.
Я жаданої тої стрічі
Так хотів, як земля дощу,
Щоб Любові глянуть у вічі
І почути батьківське: «Прощу!»
Хай із віри зростають крила,
Щоб летіти в цвітіння весни,
Щоб душа лиш не звечоріла
І світанки були ясні.
Я до Бога іти не мушу,
Силоміць не освятиш душу...
Володимир Сад
Переглядів: 429