* * *
Земля просякла до основ гріхами,
Нам би спинитись, але ми ідемо.
Ведуть нас вперто бездуховні хами
Все далі, далі, далі від Едему.
Помилуй, Господи, Своє творіння,
Бо йде душа утомлена за грати.
Був час — і розкидали ми каміння...
Чи буде час, щоби його збирати?
Чи, може, час сміятися нам, люди,
Коли руйнуються душі основи
І щем порожній розтинає груди...
Напевно, час нам плакати, панове.
Володимир Сад
Переглядів: 490
І знову мороз, не здається зима
Відкричали, охрипши: «Варавву!»
Він — Божий Син. Він небом обцілований
Воскресіння ("То був ранок нової доби")
Глибока ніч. В принишклому саду
Едемський сад — Всевишнього творіння
Земля просякла до основ гріхами
Людям страшно зустрітися з Богом…
Мамі ("Твої літа — для нас свята")
Ми всі підзвітні перед вічністю, панове
Молитва («Надія в серці холоне»)
Наче подзвін, в серці засторога
Різдво («Такого дива ще не бачив світ»)
Різдвяне («Змовкає нічна Палестина»)
Ти від мене далеко, як зорі чужі
Час жене нас вперед і нещадним бичем
