«Я хочу все забути, та ніяк»

* * *

Я хочу все забути, та ніяк.
Я хочу все спалити — неможливо.
Усе одно минулого маяк
Десь вдалині ще світиться тужливо...

Я хочу все згорнути у сувій
Й покласти десь далеко на полицю.
Щоб згорток тих нездійснених надій
Мені уже не марився й не снився.

Та дивна справа — пам’ять. Так бува.
Є речі, що не можемо збагнути:
Десь губляться потрібні нам слова,
Та лиш не ті, що хочеться забути...

Ольга Сапріянчук

САПРІЯНЧУК Ольга