«Все було: страждав, молив і плакав»

*  *  *

Забуваючи про те, що позаду, я досягаю того, що спереду. 
Фил.3:13

Все було: страждав, молив і плакав,
Рвався вгору з темряви гріха...
Спрагнений, чекав з небес ознаки...
Мріяв ненавидів і кохав...

Все було: і радість, і печалі,
Серця біль й благословенний час...
Часом в серці рани залишали
Кортики огуди і образ.

Але завжди знав, що близько, поруч,
Добрий Друг, що зрозуміє все,
Прийде Віні враз розтане горе,
Щастя і розраду принесе...

І Йому — Могутньому, Святому! — 
Величальний гімн співа душе...
Через перешкоди йду додому
І прошу: «Ісус! Не залишай!

Ти прости за зради і помилки,
За невдячність, страх, невірство, гнів...
Ти прости, що часто там, де мілко,
Я тонув і сили не просив.

Я Тобі до ніг усе приношу,
Благодать Свою на мене злий!
Вийшов я на башту, на сторожу,
Серце прагне чути голос Твій...

Я перед Тобою як дитина...
Лиш в Тобі любові джерело...
Все життя до Тебе хочу линуть,
Полишивши те, що вже було...

Микола Савчук


Разработка веб сайтов