Посланець
Я стою і стукаю у двері.
Як почуєш, відчини Мені.
Увійду — й розділимо вечерю
Лиш на двох в сердечній таїні.
У розмові словом задушевним
Розв'яжу турбот твоїх гужі.
Відчини, за засувом, напевно,
В почуттях ти сам собі чужий.
Через просвіток дверей побачиш
Сяйво дивне, вчуєш спів зірок.
Відчини, бо знаю: серцем плачеш…
Це до втіхи буде перший крок.
Євген Сергієня
Переклад з білоруської Ольги Міцевської
Переглядів: 302