До Різдва
стати малесенькою як Ти в яслах
стати безпомічною і слабкою
не боятися плакати і простягати руки до інших
Твоя малість не принизила Твою божественність
і моя не принизить мою людськість
перестати боятися бути не всесильною такою
що не все знає не все вміє не все може
саме моя потреба слабкість втома і смуток вчать
шукати Тебе бігти до Тебе плакати перед Тобою
кидатися у Твої обійми чи до Твоїх ніг
саме у слабкості я найближче до Тебе
стати крихітною і навіть безпомічною як Ти у яслах
Ти Бог Слово не міг нічого сказати будучи немовлям
навчи мене того безпомічного мовчання перед
Тобою щоб Ти міг увійти в тишу моєї душі
і посіяти там своє Слово
щоб більше не відлякувати Тебе своїм багатослів’ям
стати убогою як Ти в яслах
не боятися незручностей колючого сіна
не боятися коли чогось не маю чи не можу мати
залишити все покинути коли щось надто
прив’язує мене до себе
мати порожні долоні щоб простягнути їх Тобі
як Ти завжди простягаєш до мене
не боятися крихкості малості дитячої простоти
і довіри бо Ти ніколи не хворів синдромом занадто
серйозної дорослості
Ти завжди називав себе Сином і завжди вмів ним бути
від ясел до хреста до надгробного тріснутого каменя
Ти вказував що Батько чекає на всіх синів і дочок
стати тією яка завжди крокує в отцівські обійми
від ясел до надгробного каменя і далі ставати
щоразу більше схожою на Тебе
Антонія Зоряна Шелепило
Переглядів: 155
