«Господи я поскладала Тебе в коробочки»
* * *
Господи
Я поскладала Тебе в коробочки
І повірила що Ти саме такий
Як я собі придумала
Що Тебе дратує те саме що мене
Що Ти любиш те що люблю я
Що Ти думаєш так як думаю я
І Ти раптом став у моїй голові таким іграшковим як ляльки на ниточках
Якими можу смикати як мені захочеться
Пробач що так Тебе зіжмакала
Що не лишила в серці місця на Твою велич
На Твою непередбачуваність
На Твою любов якій затісні рамки всіх галактик
На Твою творчість яка не знає пауз
Господи
Такий безмежний що годі уявити
Що Ти зараз у мені і одночасно всюди
Твориш радієш розширюєш всесвіт
Любиш своє творіння всією світовою потужністю любови
Обіймаєш кожну душу щоб відчула
Як добре у Тебе під серцем
Забувати про всі клопоти тривоги страхи
Бо Ти розсипаєш на порох
Всі гори наших проблем
Господи
Більше не хочу втискати Тебе в рамки
Хочу сама вийти зі своїх рамок
І стати такою безмежно радісною
Що я Твоя
А Ти мій
І можу цілу вічність дивуватися
Твоєю неповторністю
І всім тим
Чим Ти плануєш мене дивувати
Ламаючи всі мої коробочки
Як горішки
Антонія Зоряна Шелепило
Переглядів: 329
