«Можна жити у полоні своєї сили»
* * *
Можна жити у полоні своєї сили
Бути тією котра завжди все може
Котра щодня краща сильніша
Успішніша
Котра знає стільки скільки в її віці
Навіть неможливо дізнатися
Носити у собі так багато можливостей
Щодня до обіду реалізувати десять планів
А до вечора зміщувати світ на кілька градусів
До кращого майбутнього
Можна нести пів планети на своїх плечах
І навіть не відчути що вона більша за тебе
А потім бути винною перед собою
Що це лише півпланети а не ціла
А могла ж бути ціла галактика
Бо ти ж можеш коли захочеш
Зробити стільки що світ здригнеться
Від твоєї сили й жаги до кращого
•
А потім твоя сила стає втомою
Стає смутком якого не має бути
Не записано у твоїх планах
Що можна плакати
Та й нема причини
Нема часу
Нема користі
З тих солоних сліз
Які змивають з твого лиця гарну картинку
Які роблять тебе живою але не тією
Котру всі знають і подивляють
На котру рівняються
Але це теж ти
•
Можна жити у полоні своєї сили
Але чи то життя
Чи лише ідеальний сценарій чогось
Що мало б стати твоїм
Але пошите не на розмір твого серця
Котрому так тісно
Від твоєї сили
Бо десь там живе любов
Маленька справжня крихка
Але така яскрава
Якою жодна сила тебе не зробить
•
Дозволь собі стати сильною в любові
Хоч перед нею розум опускає руки німіє
Бо нема жодних логічних пояснень у тому
Що серце просто спрагле радості
Простої без формул та вищої математики
А такої як перша фіалка весною
Як перша черешня влітку
Як перша груша восени
І як запах ялинки взимку
•
Просто любити бо ти є
І це найважливіша причина любови
Антонія Зоряна Шелепило
Переглядів: 354
