«Ти — той який себе так щедро роздаєш»
* * *
Ти — той який себе так щедро роздаєш
зроби моє убоге серце Твоїм полем
засій його собою врости міцно своїм корінням
аж до ядра моїх думок до моїх смутків і радостей
до мого болю мого вагання
вирости в мені новим життям
щоб моя душа дихала Тобою
стань у мені легким вітром
який заколисує всі переживання
втихомирює у мені всі бурі і шторми
стань моїм спокоєм
перетворивши всі страхи на попіл
стань вогнем який розтоплює лід у моїй душі
затоплюючи всі найглибші закутки
живими водами любові
оживи мене всю збуди від сну байдужості
хай мої очі знову дивуються тим
що Ти створив для мене
хай вбирають у себе всі відтінки Твоєї краси
якою так щедро сповнюєш мій всесвіт
Ти — той який себе так щедро роздаєш
роздай мене щедро всім кому захочеш
коли я сповнена Тобою аж по вінця
то насправді жива і вже не боюся
що буду роздана до крихти
бо бути щедрою — це загубитись у Тобі
і в кожному у кому Ти прагнеш любові
Антонія Зоряна Шелепило
Переглядів: 151
