* * *
Чарівні спалахи душі,
яскраві миті
зігріті сонячним теплом,
дощем омиті.
Ви — віддзеркалля висоти,
відлуння болю,
мої безмежнії світи,
політ на волю.
Ви — дар від неба, посланці
його любові.
Ви — незбагненна височінь,
відбита в слові.
Тетяна Свірська
Переглядів: 12
Говорила душа — я почути не вміла
Донечці ("А ти іще малесеньке дитя")
З недавніх пір мене гнітить видіння
За слова, що змовчали і слова, що сказано
Згадаймо, що в любові Божа суть
Здається, мить — і віднайдеться слово
Лише пів-подиху — і зацвітуть сади
Мені, насправді, небагато треба
Молитва ("Лиши мені хоч спогади")
Молитва ("Хоч на хвилину відчини ті двері")
Молитва («Боже, навчи мене в темряві»)
На сонну землю небо сипле сніг
Так переконливо дзвенить з усіх сторін
Творилася душа у муках і безсонні
Ти, безперечно, відав той кінець
Ти, Господи, дав відчуття такі
Хай сповідається душа в відкритім полі
Щось інше, ще незнане та стрімке
