«Мені, насправді, небагато треба»
* * *
Мені, насправді, небагато треба:
Над головою чистий простір неба,
Вечірню зірку і зорю ранкову,
і солов’їну пісню світанкову.
Ще — дотик літа в січні на морозі
і смуток чорнобривців при дорозі,
і незгасиме сяйво від любові,
і думку, не загублену у слові,
і вітерець, що ледь колише віти,
і здатність незначущому радіти.
А ще — я хочу тиші, до нестями!
Босоніж бігти теплими дощами
ясним Чумацьким шляхом просто в небо...
Мені, насправді, небагато треба.
Тетяна Свірська
Переглядів: 560
