Молитва
Лиши мені хоч спогади,
нехай, в долині смутку я відчую диво —
весну осяйну.
Тихо та грайливо,
до ніг посиплеться пелюстками жасмин,
півонії задивляться на зорі.
У блиску росянім, в коралях із перлин
садок дріматиме.
Ледь чутно та незримо пройду повз нього.
Поглядом сягну у верховіття, де сховався вітер.
Повз сонні квіти мальв і зволожнілі віти,
крізь величаве сяйво бузини,
поміж принишклі верби та тополі,
по-неутомній пісні солов’я,
здіймусь у спомині в такі висоти я,
де тихий промінь творить зоряницю.
Я зачерпну із дивної скарбниці
чуттів іще незнаних…
Тож, лиши мені хоч спогади.
Нехай, в долині смутку я відчую диво —
весну осяйну.
Тетяна Свірська
Переглядів: 23
