Молитва
Хоч на хвилину відчини ті двері
і підніми буденності завісу,
щоб я змогла побачити надію,
що горлицею в синь небесну рветься.
Хоч на коротку мить даруй прозріння.
Прошу я чуда.
Не видінь таємних,
а хоч єдину мить на світ дивитись
очима віри, світлої любові
й безмежного жалю.
Нехай мій зір за горлицею в небо,
за ту завісу тяжкої зневіри
злетить і знову силою наповнить…
Для того, щоб душа на кволі ноги
піднялась вкотре
і не задихнулась.
Тетяна Свірська
Переглядів: 472
