* * *
Неіснуючими стежками
перейду у весну забуту.
Упаду на вологі трави
і випущу душу закуту.
І безжурно буду сміятись,
і заплачу, не знаю з чого.
І відкриюсь назустріч світлу,
полохливим вітрам і Богу.
І нехай заспіває тиша.
І нехай задзвенить птахами.
А душа підійметься в небо
над тривогами і страхами.
Хай вона полетить за хмари.
Хай літає, забуде втому.
Хай літає, допоки знову
не повернемося додому.
Тетяна Свірська
Переглядів: 585
Говорила душа — я почути не вміла
Донечці ("А ти іще малесеньке дитя")
З недавніх пір мене гнітить видіння
За слова, що змовчали і слова, що сказано
Згадаймо, що в любові Божа суть
Здається, мить — і віднайдеться слово
Лише пів-подиху — і зацвітуть сади
Мені, насправді, небагато треба
Молитва ("Лиши мені хоч спогади")
Молитва ("Хоч на хвилину відчини ті двері")
Молитва («Боже, навчи мене в темряві»)
На сонну землю небо сипле сніг
Так переконливо дзвенить з усіх сторін
Творилася душа у муках і безсонні
Ти, безперечно, відав той кінець
Ти, Господи, дав відчуття такі
Хай сповідається душа в відкритім полі
Щось інше, ще незнане та стрімке
