«Ти, Господи, дав відчуття такі»
* * *
Ти, Господи, дав відчуття такі,
що охопили душу до нестями.
І вже не раз солоними дощами
зросився шлях, яким невміло йду.
І перед тим розмаєм відчуттів
завмерло серце і вуста німіють.
Про споконвічну неосяжну суть
вони сказать не можуть і не сміють.
З яких таких незвіданих глибин
народжуються промені любові?
Їх не відчути дотиком земним
і не скувати звуками у слові.
І де гніздиться смуток віковий?
І віра проростає звідкіля?
І як здіймається у небо думка,
яку нещадно стримує земля?!
У ті глибини ще немає ходу,
є тільки вихід, звідти — на свободу.
Тетяна Свірська
Переглядів: 85
