«Відкинула Бога країна моя»

*   *   *

Відкинула Бога країна моя,
відкинула Бога.
І мостить в нікуди дороги свої.
Широкі дороги. 
Бездумно і легко летить на вогонь
п’янкої облуди.
І кращого хоче якогось життя, 
а краще не буде!
І храми у небо націлять хрести 
і дзвони задзвонять.
А Віру і Слово приб’ють до стовпа
і знов похоронять.
Чийсь плач перекриється сміхом гучним.
Зубожений світе!
Допоки ти Світло вважатимеш злом, 
а темряву --- світлом?!
Чи зможеш відчути за жартом масним,
за галасом віку,
за вічним бажанням собі догодить,
утрату велику?!
...Відкинуте, зайве, наївно-смішне
те Сяйво Небесне,
в день другий чи третій розсіє пітьму
і вкотре воскресне!

Тетяна Свірська

Переглядів: 3


Разработка веб сайтов

Бог приходить у тиші

В маленькій колисочці серця

В світі ділків і прагматиків

Відкинула Бога країна моя

Говорила душа — я почути не вміла

Донечці ("А ти іще малесеньке дитя")

З недавніх пір мене гнітить видіння

За слова, що змовчали і слова, що сказано

Заглянути за грози і вітри

Замало буде просто почуттів

Затісно думкам у слові

Згадаймо, що в любові Божа суть

Здається, мить — і віднайдеться слово

Кажуть, знову зими не буде

Коли опускаються руки

Кружляє сніг, ховаючи дороги

Лише пів-подиху — і зацвітуть сади

Мені, насправді, небагато треба

Молитва ("Лиши мені хоч спогади")

Молитва ("Хоч на хвилину відчини ті двері")

Молитва («Боже, навчи мене в темряві»)

На сонну землю небо сипле сніг

Налаштуємося на тишу

Не варто говорити про сумне

Не придумуй собі героїв

Неіснуючими стежками

Під розлогим куполом неба

Сірий німотний день

Серед вогнів реклами

Стихло літо. Потомились трави

Так незвично і так забуто

Так переконливо дзвенить з усіх сторін

Творилася душа у муках і безсонні

Ти забери мене із цього дня

Ти, безперечно, відав той кінець

Ти, Господи, дав відчуття такі

Треба, врешті, научитись жити

У кожного своя здобута правда

Хай сповідається душа в відкритім полі

Чарівні спалахи душі

Чи заблукалі, чи блудні?

Щось інше, ще незнане та стрімке

Я зустрічаю новий день — надію

Як віддавати, то усе

Як мало ковточка тиші!

Якби ту радість докупки зібрати