«Відкинула Бога країна моя»
* * *
Відкинула Бога країна моя,
відкинула Бога.
І мостить в нікуди дороги свої.
Широкі дороги.
Бездумно і легко летить на вогонь
п’янкої облуди.
І кращого хоче якогось життя,
а краще не буде!
І храми у небо націлять хрести
і дзвони задзвонять.
А Віру і Слово приб’ють до стовпа
і знов похоронять.
Чийсь плач перекриється сміхом гучним.
Зубожений світе!
Допоки ти Світло вважатимеш злом,
а темряву --- світлом?!
Чи зможеш відчути за жартом масним,
за галасом віку,
за вічним бажанням собі догодить,
утрату велику?!
...Відкинуте, зайве, наївно-смішне
те Сяйво Небесне,
в день другий чи третій розсіє пітьму
і вкотре воскресне!
Тетяна Свірська
Переглядів: 412
