* * *
Як мало ковточка тиші!
Як мало краєчка волі!
А думка у небо рветься,
а серце щемить від болю.
У цім словеснім хаосі
і безцільності руху
боляче тим, хто бачить,
хто не позбувся слуху.
І невідступне бажання
душу знедавна точить:
щоб ми навчились мовчати,
вічності дивлячись в очі.
Тетяна Свірська
Переглядів: 11
Говорила душа — я почути не вміла
Донечці ("А ти іще малесеньке дитя")
З недавніх пір мене гнітить видіння
За слова, що змовчали і слова, що сказано
Згадаймо, що в любові Божа суть
Здається, мить — і віднайдеться слово
Лише пів-подиху — і зацвітуть сади
Мені, насправді, небагато треба
Молитва ("Лиши мені хоч спогади")
Молитва ("Хоч на хвилину відчини ті двері")
Молитва («Боже, навчи мене в темряві»)
На сонну землю небо сипле сніг
Так переконливо дзвенить з усіх сторін
Творилася душа у муках і безсонні
Ти, безперечно, відав той кінець
Ти, Господи, дав відчуття такі
Хай сповідається душа в відкритім полі
Щось інше, ще незнане та стрімке
