«Затісно думкам у слові»
* * *
Затісно думкам у слові,
у в’язниці із букв і звуків...
А ми — тільки нейрони-атоми,
із точки зору науки.
Ми — творіння космічного вибуху,
сімдесят відсотків водиці...
Тільки чомусь нам мріється
і у зоряну ніч не спиться.
Тільки чомусь нам віриться, любиться
і сміється, а часом — плачеться...
На усе наука дасть відповідь,
ще й новим відкриттям відзначиться.
Щось копає і щось вишукує —
де й беруться снага і сила.
Нам таке про нас розказала,
ніби вирок оголосила.
Та усі теорії й докази —
то слабкі ненадійні сіті.
Раз затісно думкам у слові,
Значить, двері душі відкриті.
І у нас, безнадійно вивчених,
виникає дивна потреба —
подолати земне тяжіння
і піддатись тяжінню неба.
І упасти в його долоні,
І, забувши дорожню втому,
пережити мить поєднання...
Для науки, на жаль, не відому.
Тетяна Свірська
Переглядів: 70
