* * *
Згадаймо, що в любові Божа суть
І що терпимість — прояв тої суті.
Один на одного спасенні діти йдуть,
бо справжні істини — відкинуті, забуті.
Все добіжить логічного кінця,
і будем мати те, що маєм мати.
Ми научились славити Христа,
ще краще научились розпинати.
І споконвічна боротьба іде —
за владу, землі, златоглаві храми.
І тихо плаче наш є д и н и й Бог,
ледь чутно стукаючи у залізні брами.
Тетяна Свірська
Переглядів: 129
Говорила душа — я почути не вміла
Донечці ("А ти іще малесеньке дитя")
З недавніх пір мене гнітить видіння
За слова, що змовчали і слова, що сказано
Згадаймо, що в любові Божа суть
Здається, мить — і віднайдеться слово
Лише пів-подиху — і зацвітуть сади
Мені, насправді, небагато треба
Молитва ("Лиши мені хоч спогади")
Молитва ("Хоч на хвилину відчини ті двері")
Молитва («Боже, навчи мене в темряві»)
На сонну землю небо сипле сніг
Так переконливо дзвенить з усіх сторін
Творилася душа у муках і безсонні
Ти, безперечно, відав той кінець
Ти, Господи, дав відчуття такі
Хай сповідається душа в відкритім полі
Щось інше, ще незнане та стрімке
