Бог приходить у тиші

В маленькій колисочці серця

В світі ділків і прагматиків

Відкинула Бога країна моя

Говорила душа — я почути не вміла

Донечці ("А ти іще малесеньке дитя")

З недавніх пір мене гнітить видіння

За слова, що змовчали і слова, що сказано

Заглянути за грози і вітри

Замало буде просто почуттів

Затісно думкам у слові

Згадаймо, що в любові Божа суть

Здається, мить — і віднайдеться слово

Кажуть, знову зими не буде

Коли опускаються руки

Кружляє сніг, ховаючи дороги

Лише пів-подиху — і зацвітуть сади

Мені, насправді, небагато треба

Молитва ("Лиши мені хоч спогади")

Молитва ("Хоч на хвилину відчини ті двері")

Молитва («Боже, навчи мене в темряві»)

На сонну землю небо сипле сніг

Налаштуємося на тишу

Не варто говорити про сумне

Не придумуй собі героїв

Неіснуючими стежками

Під розлогим куполом неба

Сірий німотний день

Серед вогнів реклами

Стихло літо. Потомились трави

Так незвично і так забуто

Так переконливо дзвенить з усіх сторін

Творилася душа у муках і безсонні

Ти забери мене із цього дня

Ти, безперечно, відав той кінець

Ти, Господи, дав відчуття такі

Треба, врешті, научитись жити

У кожного своя здобута правда

Хай сповідається душа в відкритім полі

Чарівні спалахи душі

Чи заблукалі, чи блудні?

Щось інше, ще незнане та стрімке

Я зустрічаю новий день — надію

Як віддавати, то усе

Як мало ковточка тиші!

Якби ту радість докупки зібрати

СВІРСЬКА Тетяна

Про автора

Тетяна Дмитрівна Свірська народилася 8 березня 1966 року, в селищі Щербанівському, Вознесенського району, Миколаївскої області.

Навчаючись у Щербанівській середній школі, брала участь у творчих колективах місцевого будинку культури. Понад усе любила співати, та декламувати вірші. Пробувала писати, втім, робила це швидше для себе. Тетяна із особливою теплотою згадує усіх, хто тоді, в той чи інший спосіб, допомагав розкрити внутрішній потенціал та повірити у власні сили.

З 1985 по1989 навчалася у Рівненському Державному інституті культури, здобуваючи фах режисера. По закінчені навчання працювала керівником літературно-музичного клубу в місті Івано-Франківськ. Згодом, одружившись, переїхала до міста Тернополя, де працювала методистом у обласному будинку культури «Березіль».

У дев’яності молода сім’я переїжджає на Миколаївщину, а згодом, у 1997 році, селиться у самому Миколаєві.

У 2006 році в рамках обласної Програми підтримки вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження у Миколаївській області на 2006-2010 роки видавництвом «Іліон» була випущена перша збірка поезій «Політ на волю».

Згодом, за сприянням головного редактора журналу «Благовісник» у серії «Мелодія серця» була опублікована ціла низка віршів поетеси. В 2009 році, у рубриці «Сонячні кларнети почуттів» журнал «Дніпро» розмістив вірші «Я заблукала серед літа», та «Не придумуй собі героїв».

Надалі коло творчості Тетяни Свірської розширюється і вона починає друкувати у журналі «Малятко» свої перші дитячі вірші.

У 2014 році у серії «Миколаївське перехрестя», завдяки видавництву «Шамрай» вийшла збірка поезій «Із вічністю наодинці». Цього ж року побачила світ збірка дитячих віршів «Сонячний зайчик».

Переможець Першого поетичного конкурсу-фестивалю Якова Бузинного «Жива вода на рани України» (ІІІ місце у номінації «Християнська поезія»).

Проживає у м. Миколаєві.

Разработка веб сайтов