ТІТОВ Юрій
Про автора
Юрій Тітов – поет, член Національної спілки письменників України, лауреат літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка «Осіннє золото».
Тітов Юрій Миколайович народився в м. Києві. У 1997 р. закінчив середню школу №15 з відзнакою. У 1998 р. за високий мистецький хист нагороджений стипендією та дипломом Українського фонду культури за програмою «Нові імена України» очолюваною Лауреатом Шевченківської премії, академіком, поетом Борисом Іллічем Олійником, де і відбувся його перший творчий вечір. У 2010 р. закінчив відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за фахом журналістика, видавнича справа та редагування.
За заслуги і мужність нагороджений Українською православною церквою орденом преподобного Іллі Муромця. За активну громадську роботу Міністерством праці та соціальної політики в 2002 р. нагороджений Почесною грамотою. Нагороджений Почесною грамотою Київського міського голови (2007 р.) У 2005 р. за творчі досягнення став Лауреатом премії Кабінету міністрів України. Відзначений подякою Прем’єр-міністра України за літературні твори для дітей та юнацтва, що сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовності та любові до Батьківщини.
У 2000 р. був прийнятий у Національну спілку письменників України за рекомендацією поета, лауреата Шевченківської премії В.О Забаштанського, заслуженого діяча мистецтв Г.Т. Чубач та заслуженого діяча мистецтв В.В. Женченка.
Юрій Тітов автор збірок поезій, виданих за сприяння благочинних організацій та благодійного фонду «Богуслав»:
«Вічний шлях» (1997);
«Обличчям до небес» (1999);
«Під вічним горінням свічі» (2001);
«Моя душа не може не співати» (2005);
«У святім ореолі» (2007);
«Зачароване диво» (2010);
«Я за Вас помолюся...» (2012);
«Необірвані струни терпіння» (2016);
книжок для дітей:
«Наш край» (2010);
«Бігла стежечка до лісу» (2010).
Вірші Юрія Тітова записані на аудіо касети бібліотеки ім. Островського. Театралізовані студентами інституту ім. Карпенка-Карого. Проводяться зустрічі з читачами бібліотек.
Юрій Тітов з дитинства прикутий до інвалідного візка. В результаті пологової травми не може ні рухатись, ні розмовляти. Він навчився говорити без слів і писати без рук. Вірші набирає на комп’ютері носом. Юрій попри хворобу, добре чує, усе розуміє і добре орієнтується в світі. Може вимовити лише кілька звуків, складає їх у слова «да» і «ні», але рідні його розуміють.
Коли маленькому Юрію виповнився рік, мама стала вивчати з ним абетку. Схоплював дуже швидко. Так, ніби літери знав до народження. У п’ять років написав першого вірша. Перша збірка, російськомовна, вийшла друком, коли Юра закінчував 10-й клас. А після 1991-го став складати вірші добірною українською мовою.
Помер 21 жовтня 2020 року у Києві, за даними лікарів, від Covid-19.
