Дороговказ
Власну совість не кладім на плаху,
І пітьму щомиті не клянім.
Підіймаймось білокрилим птахом —
Книгу віри у житті творім.
Не забудьмо предків працьовитих,
Не купімось за гріховний гріш.
Ще потрібно вежі підкорити,
Щоби воля сяяла ясніш.
А із неба дивляться аскети,
Дужче б'ють живі монастирі.
Кожним кроком, як високим летом,
Повертаймо істини старі.
Хай же душі не летять наосліп,
Не оглухне серце від брехні,
Упадуть такі жадані роси,
Наче думи щиро вогняні.
Досить зла, ворожості, прокляття,
Чи ж Господь від нас цього хотів?
Подивіться, люди, на розп’яття,
Де Ісус вселенський гріх простив.
Поєднаймось, доки ще не пізно,
До Соборів у мольбі ходім
І співаймо величальну пісню —
За життєвість Господа хвалім.
Вірю я — ми станемо добріші,
І пітьма розсіється між нас.
Молитовні, незабуті вірші
Нам засвітять свій дороговказ.
Юрій Тітов
Переглядів: 385
