Над берегом просвітлень і оновлень
А у житті я все-таки щасливець –
Господь дає весну свою стрічать,
Одним-єдиним молодим поривом
Усесвіт цей до серця пригортать.
Як радісно, що голос солов’їний
Почувсь мені з усіх ясних сторін,
Що ліс і гай під небозводом синім
Зазеленіли серед теплих днин.
Як хочеться цю землю обійняти
І на поля пролитись дзвоном рос,
І веснувати –
П’янко веснувати, –
І забувати те, що не збулось.
Хай щастя це наповнює долини,
Летить до всіх, хто в зимах заблукав.
Хай у пісеннім щебеті пташинім
Вирують весни в шумовинні трав.
Слова звучать божественні і вищі –
Моя душа до Бога промовля.
Думкам моїм стає до неба ближче,
Де образ Божий бачиться здаля.
Над берегом просвітлень і оновлень
Зоря надій розвесняно встає.
Яке це щастя – крилами любові
Світ обіймати, як життя своє.
Юрій Тітов
Переглядів: 598
